Обереги,що не губляться в віках

 Земля моя, мій милий, рідний краю,
Тебе я тільки-тільки пізнаю.
Твою красу всім серденьком вбираю
І хочу знать історію твою.

Я хочу знати витоки-джерела
І рідну мову, щирості слова.
Бо ще жива культура, ще не вмерла,
Бо Україна — вічна і жива.

  Ростуть діти в оточенні краси, любові й радості, виховуються в родині. І кожному з них так хочеться дізнатися більше про землю,

на якій живе, про людей, від яких почався їхній рід, про ті корені, від яких відмолоджуються нові пагони. Це живий, здоровий інтерес, бо їм, молодим, продовжувати справу батьків, нести у світ традиції древнього народу, творити нову історію.

   Та без минулого немає майбутнього. Тому так важливо показати нашим дітям славне минуле, звичаєве буття нашого народу, традиції, обряди. А все починається з тієї хати, де живе дитина, з печі і лави; скрині, в якій повно цікавих речей, про які бабуся та прабабуся можуть цілими вечорами розповідати, то усміхаючись, то крадькома витираючи сльозу.

   Саме для молодших  користувачів нашої бібліотеки , ми провели етнографічну годину «Обереги,що не губляться в віках» Бібліотекар познайомила з присутніх з оберегами  рідного краю, сім”ї , з ремеслами,що процвітали  на Голованівщині. Рецепти українських страв, які берегла кожна господиня  для своїх доньок , внуків.