Чарівна ніч – купальська

Ой на Івана, ой та на Купала, 
Котилася зоря з неба, та у в воду впала. 
А дівчина за водою пустила віночок, 
Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок. 
А дівчина-чарівниця на долю гадала, 
Як узріла ясну зірку, так і заспівала.

  

    Різдво Івана Хрестителя, відоме в народі більш ,як день Івана Купали,належить до числа найбільш шанованих, найважливіших, найбільш розгульних свят у році. У різних місцях було прийнято в день Івана Купали виходити в луки і поля - радіти травостою, доспілими хлібами  і відповідно з традицією висловлювати свої почуття та сподівання на хороший укіс і врожай гулянням «у трави». Наші предки вірили, що в цей день трави мають найбільшу силу і збирати їх потрібно до сходу сонця. Також чарівну силу мала купальська роса. Щоб зберегти свою красу, дівчата вмивались нею до сходу сонця. Цікаво знати, що в ніч на Купала дерева переходять із місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. Щоб їх зрозуміти, потрібно знайти цвіт папороті. За легендою вона цвіте лише раз на рік. І шукати квітку потрібно самому опівночі. Цвіт папороті також дає вміння бачити заховані скарби. Проте щастя він може принести тільки тій людині, яка його знайшла. Про всі традиції , обряди цього свята, розповіла бібліотекар нашим юним користувачам під час  фольклорного свята  «Чарівна  ніч – купальська», що пройшло в бібліотеці. Особливе захоплення у читачів визвало проведення майстер-класу з виготування українського віночка з живих квітів ,що провела бібліотекар Величко Поліна  Вікторівна.