Щиро вітаємо Караташа Володимира Михайловича з нагородженням Президента України - ювілейную медалью "25 років
незалежності України" !
Народився у селянській родині.
Батько — Караташ Михайло, був розстріляний гестапівцями у Голованівську. 17-річним юнаком Володимир став членом ОУН. Був стрільцем
у сотні «Сталевого», що діяла в місцевостях Гайсен, Умань, Теплик ,Гайворон, Ульянівка,Голованівськ. Згодом був
заарештований контррозвідкою «СМЕРШ» і заочно засуджений до 8 років позбавлення
волі. 11
місяців перебував в Горьківській тюрмі № 1. А в 1949 році його перевели в
табір суворого режиму для політв'язнів до Воркути. Працював на
шахті № 7.
В 1951 році
в концтаборі «Речлаг» після
важкого і довгого слідства був засуджений військовим трибуналом Біломорського
військового округу до розстрілу за «організацію і керівництво антирадянською
групою українських націоналістів», яка готувала повстання в таборі. Закованого
перевезли до Вологди, де провів 5
місяців в одиночній камері смертників. Зранку до вечора, щоб розум не схибився,
ходив по камері і пошепки декламував вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі
Українки, займався фізичними вправами. Після смерті Сталіна влада замінила
розстріл 25 роками тюрми і концтаборів. Був етапований з Вологди
до Казахстану в табір суворого
режиму «Степлаг» селища
Кенгір. Там в травні—червні 1954 року брав активну участь
у Кенгірському повстанні.
З- під варти
звільнений 26.04.1956 року, реабілітований 20 вересня 1989 року Кіровоградською
облпрокуратурою.
1958 року В. Караташ вступив до Одеського державного
університету, на факультет іноземної мови. В 1963 році з дипломом учителя
англійської мови приїхав у рідний Голованівський район. Біля 25 років працював учителем у Побузькому. Уроки Володимир Михайлович проводив з натхненням. Діти завжди чекали на них.
Навіть при врученні медалі нашому герою –
земляку, своєю розповіддю він так захопив слухачів , учнів 10- 11 класів, що
навіть подиху не було чутно. В свій 90 – річний ювілей з натхненням
декламував І. Франка , Т. Шевченка,Л.
Українку. А , з якою любов’ю, патріотизмом він говорив про нашу рідну Україну. Разом з
дружиною Ганною Лук’янівною (дівоче прізвище Людкевич) також політв’язнем
(познайомилися в радянських таборах) виростили двох дітей – сина і дочку. Письменник,
автор трьох книг-споминів. Голова
районної державної адміністрації Голімбієвський О. Д. вручаючи герою нагороду,зазначив ,що Володимир Михайлович для нього є прикладом
патріотизму та відданості Україні , прикладом у боротьбі з труднощами.
Гордимося своїм земляком! Довгих років
процвітання в мирі і пошані йому
бажаємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар